Відмінності між версіями «Кожухівська Валентина Миколаївна»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
'''Валентина Миколаївна Кожухівська''' (народилася в селі Червоні Партизани, нині Володькова дівиця) — директор [[Володьководівицький будинок культури|Володьководівицького будинку культури]] (звільнилася в 2020). | '''Валентина Миколаївна Кожухівська''' (народилася в селі Червоні Партизани, нині Володькова дівиця) — директор [[Володьководівицький будинок культури|Володьководівицького будинку культури]] (звільнилася в 2020). | ||
| − | + | Була керівником театральної студії «[[Дівичани]]», а також вокального фольклорного колективу «[[Надвечір'я]]» куди входять жіночки похилого віку Володьководівицького будинку культури.<ref name="n2">{{cite web | url = https://agropolit.com/selskij-revizor/442-silskiy-revizor-volodkova-divitsya | title = Володькова Дівиця | publisher = Сільський Ревізор: | author = | date = | accessdate = 27 березня 2020| language = }}</ref> | |
Сама пише водевілі і п'єси про те, що всім близьке — історії про пана Володькевича і його дівицю, про життя в селі з усіма його прикрасами.<ref name="n2" /> | Сама пише водевілі і п'єси про те, що всім близьке — історії про пана Володькевича і його дівицю, про життя в селі з усіма його прикрасами.<ref name="n2" /> | ||
Поточна версія на 22:08, 15 липня 2022
Валентина Миколаївна Кожухівська (народилася в селі Червоні Партизани, нині Володькова дівиця) — директор Володьководівицького будинку культури (звільнилася в 2020).
Була керівником театральної студії «Дівичани», а також вокального фольклорного колективу «Надвечір'я» куди входять жіночки похилого віку Володьководівицького будинку культури.[1]
Сама пише водевілі і п'єси про те, що всім близьке — історії про пана Володькевича і його дівицю, про життя в селі з усіма його прикрасами.[1]
Для любителів образотворчого мистецтва, ліплення й аплікації заснувала художню студію «Барвінок».[1]
До життєпису[ред. | ред. код]
Довго жила й працювала в Броварах. У 2012-му році вийшла заміж і перебралася на Луганщину. Там з чоловіком прожили недовго. Коли на Сході почалася війна, якраз гостювали в Одесі. Через те, що залізничну колію підірвали, повернутися додому в Рубіжне не змогли. З тим, що мали при собі, поїхали у її рідне село – Володькову Дівицю. Оселилися в батьківській хаті, де вже десять років ніхто не жив. Спочатку думали, що тимчасово, але зрештою вирішили лишитися.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 1,0 1,1 1,2 Володькова Дівиця, Сільський Ревізор:, переглянуто 27 березня 2020
- ↑ Село, де можна побачити алею «Мілана», парк Добра та Покровський сад хризантем..., zemlyaivolya.net, переглянуто 27 березня 2020
Посилання[ред. | ред. код]
- Валентина Кожухівська: Як у моєму житті з'явився театр, YouTube, 22 травня 2018, переглянуто 27 березня 2020
