| Поточна версія |
Ваш текст |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| | '''Іван Гордійович Кияниця''' (? — ?) — козак, все життя був ковалем, мав кузню. | | '''Іван Гордійович Кияниця''' (? — ?) — козак, все життя був ковалем, мав кузню. |
| | | | |
| − | == Родовід ==
| + | Прадід [[Кияниця Василь Васильович|Кияниці Василя Васильовича]], дід [[Кияниця Василь Сергійович|Кияниці Василя Сергійовича]] (1919—1995), батько [[Кияниця Сергій Іванович|Кияниці Сергія Івановича]]. |
| − | Прадід [[Кияниця Василь Васильович|Кияниці Василя Васильовича]] (нар. 1950), дід [[Кияниця Василь Сергійович|Кияниці Василя Сергійовича]] (1919—1995), батько [[Кияниця Сергій Іванович|Кияниці Сергія Івановича]]. | |
| | | | |
| − | == Купча на земельну ділянку ==
| |
| | 5 березня 1912 року купив у козака [[Оксимець Іван Федорович|Івана Федоровича Оксимця]] земельну ділянку на [[Кобизький шлях|Кобизькому Шляху]]. | | 5 березня 1912 року купив у козака [[Оксимець Іван Федорович|Івана Федоровича Оксимця]] земельну ділянку на [[Кобизький шлях|Кобизькому Шляху]]. |
| | | | |
| Рядок 10: |
Рядок 8: |
| | | | |
| | [[File:Купча Івана Кияниці 2.jpg|720пкс]] | | [[File:Купча Івана Кияниці 2.jpg|720пкс]] |
| − |
| |
| − | == Спогади ==
| |
| − | :''Фрагмент спогадів [[Кияниця Василь Васильович|Василя Васильовича Кияниці]] про свого батька, [[Кияниця Василь Сергійович|Кияницю Василя Сергійовича]]<ref>[https://www.facebook.com/groups/628795813914575/permalink/1982420655218744/ Носівка Nosivka Носовка] 2019-03-31</ref>:''
| |
| − |
| |
| − | З перших днів пішов працювати трактористом до місцевого [[Колгосп імені Енгельса|колгоспу ім. Енгельса]]. Так все життя трактористом гусеничних тракторів і пропрацював. Ще й після виходу на пенсію працював, але вже на колісному «Бєларусі» на який його «пересадив» тодішній голова колгоспу [[К. О. Воловник]]. Бо «крутити баранку» з гідропідсилювачем вважалося значно легшим, аніж тягати важелі «ДТ-54», «ДТ-55», «ДТ-75» на яких йому довелося працювати за колгоспне життя.
| |
| − |
| |
| − | Чому обрав колгосп? Адже були пропозиції піти викладачем у [[Мринське училище механізації]], запрошували працювати у міліцію, у військкомат. А він обрав колгосп. Коли я вже подорослішав і теж якось спитав: «Чому колгосп?», він, помовчавши, сказав: «Сину, велика частина земель колгоспу «Енгельса», то наша із тобою земля». – Як, наша? – Ти ж знаєш, що твій дід і його батько Іван Гордійович, потомственні козаки, все життя були ковалями. Мали кузні і хоч і важкою працею, але заробляли непогані гроші. На гроші ті придбавали землю. Десятину за десятиною. Сіяли зернові, вирощували овець. Сім’я у діда була велика і трудилися усі дуже важко. Хіба що коли у сезон наймали наймитів для допомоги.
| |
| − |
| |
| − | А потім прийшли більшовики і все відібрали. Розкуркулили. Дід, щоб уникнути заслання на Соловки, віддав всі землі і 12 десятин дубового лісу й кузню добровільно. Він вже був старим для супротиву. А потім колективізація, голодовки. Все змінилося. Але ж ми селяни. От пішов я доглядати свою, ставшу колгоспною, землю… Так он що то за папери із царськими водяними орлами зберігалися у сундучку! Скільки я малим їх перебирав і роздивлявся. Особливо вражали великі водяні знаки, коли той папір дивитися проти вікна. А було ж тих «паперів» не один десяток. І то було все, що залишилося від каторжної праці династії ковалів. Нічого нема вічного. Про це мають пам'ятати ті, хто скуповують землю. Настане час і у них її теж заберуть.
| |
| − |
| |
| − | == Примітки ==
| |
| − | {{Примітки}}
| |
| | | | |
| | [[Категорія:Ковалі]] | | [[Категорія:Ковалі]] |
| | [[Категорія:Козаки]] | | [[Категорія:Козаки]] |
| | [[Категорія:Люди К]] | | [[Категорія:Люди К]] |
