Редагування Володьководівицька бібліотека

[[Файл:Бібліотека Володькової Дівиці.jpg|міні|Бібліотека Володькової Дівиці]]

'''Володьководівицька бібліотека-філія Публічної бібліотеки Носівської міської ради'''

Завідувачка [[Прядун Наталія Михайлівна]].

Раніше завідувачкою працювала [[Рекун Марія Василівна]].

Адреса: 17130, с. [[Володькова Дівиця]], вул. Освіти, 3

== Від хати-читальні до бібліотеки ==
:''Джерело: {{Cite web | url = http://zemlyaivolya.net/news/vid_hati_chitalni_do_biblioteki.html | title = Від хати-читальні до бібліотеки| publisher = Земля і Воля | author = [[Сергій Тимошик]] | date = }}''

(120 років сільській бібліотеці у Володьковій Дівиці)

У ці ювілейні дні, коли Володькова Дівиця Носівського району святкує 390 річчя від першої письмової згадки, одна з найстаріших бібліотек Чернігівщини теж відзначає свій ювілей.

Комітет грамотності при Імператорському вільно-економічному товаристві ще 22 липня 1894 року запропонував Ніжинському земству облаштувати бібліотеки-читальні в повіті. А вже 9 жовтня 1897 року під головуванням предводителя Ніжинського повітового дворянства К.Е. Троцини повітове зібрання постановило відкрити бібліотеки у Вертіївці, [[Володькова Дівиця|Володьковій Дівиці]], Галиці, Дроздівці, [[Макіївка|Макіївці]], Монастирищі, Талалаївці та [[Носівка|Носівці]]. В кожну бібліотеку губернське земство передало комплект книг на суму 500 рублів, а також 270 рублів для початкового облаштування приміщення та меблювання.

Завідувати Дівицькою бібліотекою запропонували настоятелю [[Богоявленська церква у Володьковій Дівиці|Богоявленської церкви]] [[Ячницький Лев|Льву Ячницькому]]. З часом земство підшукало іншу кандидатуру – [[Сатіас Єлизавета Йосифівна |Єлизавету Йосифівну Сатіас]], яка обіймала посаду завідувача і за сумісництвом бібліотекаря. До речі, посадовий оклад становив 120 рублів. Поряд з «основним бібліотекарем» мали бути задіяні ще й так звані «кандидати у бібліотекарі». Таким помічником стала Зінаїда, рідна сестра Єлизавети Сатіас. Бібліотека широко відчинила двері для всіх бажаючих. Ця подія мала загальноволосне значення, привернула увагу та мала схвальні відгуки всієї громади.

Серед перших читачів за статтю переважали чоловіки, однак жінки, незважаючи на свою меншість, брали більше літератури. Найчастіше бібліотеку відвідували діти, котрі навчалися у земській та церковних школах. Послугами бібліотеки була забезпечена значна кількість жителів різного соціального рівня: селяни, козаки, міщани, дворяни, військові. Це значно сприяло авторитету бібліотеки у народі.

З часом книжковий фонд народної бібліотеки-читальні зростає до тисячі примірників. Найпоширенішою формою роботи з відвідувачами були так звані читання. У 1902 році в 29 читаннях взяло участь 6 тисяч місцевого населення. У 1912 році був прочитаний курс тваринництва, осторонь якого не стояла і бібліотека. 

За роки Першої світової війни до лав армії було мобілізовано понад 1500 дівичан, тож інтерес сільського населення до друкованого слова значно зріс. Життя освітнього осередку кардинально змінилося після 1917 року. На Ніжинщині бібліотеки-читальні проіснували до 1918–1919 років. Після ліквідації земств вони передані у відання місцевих товариств «Просвіта», а згодом, після встановлення більшовицької влади, трансформовані у радянські народні бібліотеки.

Тепер її читачами стали робітники, селяни, службовці. Держава, взявши під свій нагляд бібліотеки, жорстко регламентувала їх діяльність. У 1928 році село було перейменоване, а відповідно і бібліотека із Володькодівицької стає Червонопартизанською.

До війни народна бібліотека містилася у приміщенні колишнього банку, а при семи колгоспах діяли хати-читальні.

Дорожнеча газет, журналів, обмежена їх кількість змушували бібліотекарів встановлювати чергу на користування періодикою.

Під час окупації фонди бібліотеки були повністю знищені, тож у повоєнний час довелося знову організувати збір літератури серед населення.

І вже у 1954 році книжковий фонд сягнув 4200 екземплярів, а читачів налічувалося понад 700. Одним із найактивніших був, наприклад, 74-річний садівник колгоспу ім. Щорса [[Пилипчик Яків Анастасієвич|Яків Анастасієвич Пилипчик]]. 39 книг за рік прочитав і бригадир шляхової бригади цієї ж артілі [[Крапив'янський Василь|Василь Крапив'янський]], 19 – телятниця [[Колгосп імені Куйбишева|колгоспу ім. Куйбишева]] [[Туник Меланія|Меланія Туник]].

Тодішня завідувачка бібліотекою [[Якименко Галина Овсіївна|Галина Овсіївна Якименко]] по праву вважалася одним з кращих бібліотекарів району. Щоб наблизити книгу до читача, вона організувала бібліотечний пункт у [[Колгосп імені Щорса|колгоспі ім. Щорса]], а для хліборобів артілі «[[Перше Травня]]» укомплектувала пересувну бібліотеку. Згодом ця пересувна бібліотека стала Червонопартизанською бібліотекою № 2, якою завідувала [[Сардак Галина Вікторівна|Галина Вікторівна Сардак]]. Тут був навіть куточок кукурудзовода, майстерно оформлені стенди.

Особливо пожвавилась робота бібліотеки після того, як на кошти самооподаткування та за допомогою громадськості із цегли дзвіниці [[Богоявленська церква у Володьковій Дівиці|Богоявленської церкви]] у 1956 році був споруджений новий будинок культури на 300 місць. Туди переїхала і бібліотека, яка вже налічувала близько 6 тисяч книг.

[[Файл:Марія Рекун.jpg|міні|Марія Рекун]]

У 1968 році цей культосвітній заклад на Всесоюзному ювілейному огляді бібліотек посів одне з перших місць серед бібліотек Чернігівщини і Всесоюзний оглядовий комітет нагородив його дипломом ІІ ступеня. Постійно зростала кількість читачів, особливо молоді. У сімдесяті-вісімдесяті роки минулого століття бібліотекою завідувала [[Якименко Галина Овсіївна|Галина Овсіївна Якименко]], котра віддала улюбленій справі 56 років. Згодом на зміну їй прийшла [[Рекун Марія Василівна|Марія Василівна Рекун]].

У 2004 році бібліотека переїхала на своє довоєнне місце — у приміщення колишнього банку, а на той момент — закритого дитячого садочка. А в 2016 разом із назвою села повернула свою історичну назву і бібліотека. Нині 24-тисячним книжковим фондом користується третина місцевих жителів.

Як і колись, відроджується благодійництво. Доброю традицією стало дарувати бібліотеці свої книги під час літературних вечорів, зустрічей з письменниками.

Протягом всієї своєї 120-річної історії ця сільська бібліотека залишається вірною справі накопичення знань та досвіду, акумульованих у книзі, для багатьох поколінь. Тож і сьогодні дорога до книжкового храму не заростає.

[[Сергій Тимошик|Сергій ТИМОШИК]]

с. Володькова Дівиця.

[[Категорія:Бібліотеки-філії Публічної бібліотеки Носівської міської ради]]
[[Категорія:Володькова Дівиця]]