Редагування Будівництво нових шкіл

'''Будівництво нових шкіл''' 

:''«Будівництво нових шкіл» — розділ книги [[Фурса Валерій Михайлович|Валерія Фурси]] «[[З історії освіти Носівщини]]» Навчальні заклади Носівки.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 328 с. ISBN 978-617-640-400-2.''

Довелося почути дуже багато нарікань і міцної критики з вуст колишніх військових на адресу партійного керівника СРСР Микити Хрущова, котрий радикально скоротив Радянську Армію на початку 1960-х років. Мільйони військових були відправлені у запас, а витрати на армію та озброєння зменшилося на мільярди рублів.

Але, насправді, країна лише виграла від такої реформи.

Мільйони мужчин працездатного віку пішли працювати в народне господарство, створювати матеріальні цінності, замість того, щоби лише споживати і витрачати їх у мирний час.

Величезні кошти були спрямовані не на виробництво снарядів, патронів, танків тощо, а на мирні потреби.

Усім відомі «хрущовки», нинішні об'єкти для критики, збудовані в 1960-х роках, дозволили дуже багатьом жителям СРСР переселитися з бідних хат та комунальних квартир у значно кращі квартири. На той час це стало дуже вагомим досягненням країни.

В нашій Носівці на початку 1960-х років з'явився цілий мікрорайон двоповерхових будинків біля музичної школи. Та власне і сама музична школа (тоді це був райком партії), збудована в той період. Вперше в місті були заасфальтовані вулиці, з'явилося вуличне освітлення в центрі міста. Носівка почала з села перетворюватися в місто.

В Носівському районі з'явилося багато сучасних шкільних новобудов.

В [[1964]] році [[Носівський цукровий завод]] передав у дарунок учням та вчителям мікрорайону збудоване нове двоповерхове приміщення [[Носівська середня школа № 2|Носівської середньої школи №2]].

В [[1964]] році [[Лихачівська восьмирічна школа]] ввела в експлуатацію нове приміщення на 6 класних кімнат і велися роботи по будівництву майстерні, їдальні та інших службових приміщень. В 1966-1967 навчальному році вона була реорганізована в середню школу.

Наступного 1965 року [[Червонопартизанська восьмирічна школа №3]] при Носівському відділенні Чернігівської дослідної станції розмістилася в новому двоповерховому приміщенні.

Вона також стала середньою. Тут працювали три групи продовженого дня. Очолював школу М.Ф. Костюк. Вчителями працювали Т.В. Сардак, А.С. Недяк.

[[11 січня]] [[1966]] року була здано в експлуатацію відбудоване двоповерхове приміщення [[Носівська середня школа № 3|Носівської середньої школи №3]]. 540 учнів вперше розпочали навчання в належних умовах.

В 1967 році розпочали навчання в нових двоповерхових приміщеннях учні Носівської №1 та Держанівської середніх шкіл з новими кабінетами, лабораторіями, спортзалами, їдальнями.

В 1964-1967 роках, за допомоги місцевого [[Колгосп імені Горького|колгоспу імені Горького]] було зведене приміщення нового учбового корпусу [[Хотинівська школа|Хотинівської школи]].

[[1 квітня|Першого квітня]] [[1969]] року відбулося урочисте відкриття нового приміщення школи в Козарах. Голова колгоспу – [[Харченко Борис Іванович]] урочисто перерізав червону стрічку і 320 учнів школи нарешті змогли навчатися в одну зміну.

В 1967 році в районі нараховувалося 11 середніх шкіл. В них навчалося майже половина усіх учнів району. Тому в них з року в рік велися значні будівельні роботи. 11 класних кімнат, спортзал, інтернат, також їдальню ввела в дію Червонопартизанська середня школа №1. Шість класних кімнат і дві майстерні було введено в Плосківській і шість класних кімнат у Рівчак-Степанівській середніх школах.

Були переобладнані приміщення колишнього дитбудинку в Мринській середній школі. Тому вона перейшла на однозмінне навчання і стала школою подовженого дня.

Було заплановане будівництво типового приміщення середньої школи для дітей Калинівки, Коломійцівки, Вил та хутора Будьонного.

За п'ятирічним планом на кінець 1970 року був передбачений перехід на повсюдне здійснення загальної середньої освіти. Щорічно зростав план прийому школярів до дев'ятих класів. Так, на 268 учнів більше їх було прийнято в 1966-1967 навчальному році. На 105 чоловік планувалося збільшити їх прийом в наступному році Для забезпечення найвищого виховного впливу на учнів за останній час значно збільшився план прийому учнів в групи і школи продовженого дня. В 1966-1967 навчальному році в районі працювала одна школа подовженого дня і 16 класів при різних школах району.

Наступного навчального року відкрили ще одну таку школу і додатково 4 групи продовженого дня.

Початкові школи – їх в 1966-1967 навчальному році налічувалося 15 – значно зміцнили свою навчально-матеріальну базу. Переважна більшість з них мали світлі просторі приміщення. Лише Носівська №11, Виловська та Карло-Марксівська знаходилися в пристосованих, старих приміщеннях і найближчим часом планувалася їх заміна.

12 інших початкових шкіл мали хороші просторі і світлі приміщення. З них Ведмедівська, Роздольнянська і Тертишницька – школи дореволюційного часу. Але вони ще знаходилися в задовільному стані.

Дев'ять шкільних приміщень були побудовані впродовж останнього десятиріччя.

Серед нововведених – приміщення початкових шкіл: Червонопартизанських №5 і №6, Носівських №9 і №10, Вишнівської, Степовохутірської, Киселівської, Григорівської і Андріївської. Всі вони були побудовані за активної участі і допомоги колгоспів та громадськості.

На жаль нині усіх цих початкових шкіл вже не існує.

Варто зазначити, що бюджет початкових шкіл був невеликим. Більше того, вони перебували на фінансуванні сільських Рад депутатів трудящих, що ускладнювало централізоване їх постачання з боку райвно. Тому в ряді шкіл через зайнятість їх завідуючих щоденними уроками стан забезпечення обладнанням і наочними посібниками не відповідав сучасним вимогам.

Виправити таке становище можна було лише шляхом централізованого постачання початкових шкіл через райвно.

Протягом шістдесятих років ХХ століття більшість шкіл району побудували нові приміщення, а Степовохутірська середня, Ганнівська, Тертишницька №1, Калинівська і Коломійцівська восьмирічні, а також Карло-Марксівська, Виловська та Носівська №11 початкові школи ще мали розв'язати це питання.

В 44 загальноосвітніх школах району в 1968 році навчалося 10420 учнів, працювало 685 учителів, (454 з них мали вищу освіту, 186 – середню спеціальну). Також в школах було понад 300 чоловік обслуговуючого персоналу.

В 13 школах з 44-х створено групи подовженого дня, в яких виховувалося 1235 учнів, а в 7 школах функціонували шкільні інтернати, в яких проживало 198 учнів. Маршрутними автобусами безкоштовно підвозилося 348 учнів та ще 546 учнів підвозилося транспортом колгоспів.

Для вчителів сільських шкіл колгоспи зводили будинки: двоквартирний будинок для вчителів Козарівської та одноквартирний для вчителів Андріївської шкіл побудував колгосп «[[Червоний партизан]]», один двоквартирний та один одноквартирний будинки для вчителів Степовохутірської середньої школи звів місцевий колгосп. Будувався триквартирний будинок для вчителів Лихачівської середньої школи та одноквартирний для вчителів Киселівської початкової школи.

В [[Мринське профтехучилище|Мринському СПТУ № 34]] щорічно здобувало кваліфікацію механізаторів широкого профілю близько 850 учнів з різних областей республіки.

Враховуючи досягнуті успіхи в справі навчання і виховання підростаючого покоління, за бездоганну роботу було нагороджено ряд учителів району орденами і медалями. [[Кравець Тетяна Опанасівна|Тетяні Опанасівні Кравець]] присвоєно почесне звання Заслуженої вчительки УРСР. [[Гоба Андрій Трифонович|Андрій Трифонович Гоба]] нагороджений вищою урядовою нагородою – орденом Леніна, учитель Рівчак-Степанівської середньої школи В. П. Лагус – орденом «Знак пошани».

22 учителі і керівники шкіл нагороджені знаком «Відмінник народної освіти». Серед них [[Набок Василь Кирилович|В.К. Набок]], [[Хоменко Олександр Андрійович|О.А. Хоменко]], В.В. Ритченко, О.А. Легецький, Г.Д. Назаренко, Г.Ф. Прокоп'єва, [[Барановський Борис Віталійович|Б.В. Барановський]], П.І.Руденко, Н.А.Павленко, В.С. Яхимович, О.О. Бойко, Г.Т.Рудюк, Л.К. Мовлик, М.І Пасічник, О.Ф. Потій, Л.В. Ткаченко, та інші.

Визнаними майстрами своєї справи зарекомендували себе Н.Д. Слива, Є.Т. Штепура, І.К. Борисовець, О.Ф. Бочок, К.К. Фоміна, Г.Ф. Стрільчина, Л.М. Горалік, С.М. Довжок, подружжя Федченків з Іржавецької школи та багато інших вчителів.

Добрим словом згадали також вчителів-ветеранів, які виховали та навчили не одне покоління молоді. Серед них Олексієнко К.М., Бруханда І.С., Жук Н.Д. з Мринської середньої школи, подружжя Малинків з Роздольненської початкової школи, Іванова Л.С. з Селищенської восьмирічної школи, Бишовець Є.П. з Лихачівської середньої школи, Сопіга О.С. з Носівської с.ш. №3, [[Гаврилей Оксана Юхимівна|Гаврилей О.Ю.]] та Батюта В.М. з Носівської с.ш. №1, Усиченко Є.М. та Гайдар Н.П. з Носівської восьмирічної школи №4, Гайдовська М.П. з Носівської восьмирічної школи №5, Житецька О.І., Кривенко М.В., Михайлова К.М. з Носівської с.ш. №2, Сірик М.І., Бойко Ю.У. з Червонопартизанської восьмирічної школи №4, Добренко Д.І. з Тертишницької восьмирічної школи, Пархоменко Ф.Т. з Коломійцівської восьмирічної школи та інших.

Досягнення освіти в країні були належним чином визнані і на міжнародному рівні: Після тріумфального польоту першого радянського супутника в 1957 році уряд США негайно збільшив видатки на освіту і підвищив заробітну плату шкільним вчителям.

[[Категорія:З історії освіти Носівщини‎|047]]