Відмінності між версіями «Бережняк Тамара Андріївна»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | [[Файл:Тамара Бережняк.jpg|міні|Тамара Бережняк]] | |
| − | |||
'''Тамара Андріївна Бережняк''' (дівоче прізвище '''Маслюк''', народилася [[20 квітня]] [[1944]] в селі Лемешівка Яготинського району Київської області) — працювала вчителькою української мови та літератури в [[Носівська середня школа № 1|Носівській середній школі № 1]] з 1990 року. | '''Тамара Андріївна Бережняк''' (дівоче прізвище '''Маслюк''', народилася [[20 квітня]] [[1944]] в селі Лемешівка Яготинського району Київської області) — працювала вчителькою української мови та літератури в [[Носівська середня школа № 1|Носівській середній школі № 1]] з 1990 року. | ||
| Рядок 11: | Рядок 10: | ||
Захоплення - написання авторських віршів. | Захоплення - написання авторських віршів. | ||
| − | + | == Вірші == | |
| + | ;Музей дружби (1987) | ||
| + | <poem> | ||
Є музей в селі Світанок, в очі він мені давно впадає | Є музей в селі Світанок, в очі він мені давно впадає | ||
| − | |||
Про єднання двох народів Ось він що розповідає | Про єднання двох народів Ось він що розповідає | ||
| − | |||
Українці і словаки поріднились назавжди | Українці і словаки поріднились назавжди | ||
| − | |||
Разом землю боронили від напасті та біди | Разом землю боронили від напасті та біди | ||
| − | |||
На чернігівщину з Праги воювати подались | На чернігівщину з Праги воювати подались | ||
| − | |||
Гарні хлопці чорноброві, що трудилися колись | Гарні хлопці чорноброві, що трудилися колись | ||
| − | |||
І життю вони раділи і кохатися хотіли | І життю вони раділи і кохатися хотіли | ||
| − | |||
Воювати ти не хотіли, не хотіли довелось | Воювати ти не хотіли, не хотіли довелось | ||
| − | |||
О двадцятій у Прилуки друзі чехи прибули | О двадцятій у Прилуки друзі чехи прибули | ||
| − | |||
Та на Ніжин по маршруту далі курс собі взяли | Та на Ніжин по маршруту далі курс собі взяли | ||
| − | |||
О півночі поїзд рушив, зник у темряві густій | О півночі поїзд рушив, зник у темряві густій | ||
| − | |||
Але мусив зупинитись, починався знову бій | Але мусив зупинитись, починався знову бій | ||
| − | |||
Літаки мов зграя птахів із-за лісу потяглися | Літаки мов зграя птахів із-за лісу потяглися | ||
| − | |||
Розсипати смерть і горе вони знову узялись | Розсипати смерть і горе вони знову узялись | ||
| − | |||
Щось страшне тоді творилось у повітрі й на землі | Щось страшне тоді творилось у повітрі й на землі | ||
| − | |||
Чувся стогін плач і зойки і текли річки крові | Чувся стогін плач і зойки і текли річки крові | ||
| − | |||
Хтось строчив із кулемета, хтось сусіда рятував | Хтось строчив із кулемета, хтось сусіда рятував | ||
| − | |||
Хтось поранений смертельно, важко дихав і стогнав | Хтось поранений смертельно, важко дихав і стогнав | ||
| − | |||
І не можна підібрати влучних, поточних слів таких | І не можна підібрати влучних, поточних слів таких | ||
| − | |||
Щоб правдиво змалювати всю картину мук людських | Щоб правдиво змалювати всю картину мук людських | ||
| − | |||
Відбомбившись чорні круки полетіли в інший край | Відбомбившись чорні круки полетіли в інший край | ||
| − | |||
Де іще життя буяло, золотився урожай | Де іще життя буяло, золотився урожай | ||
| − | |||
І тоді на поле бою поспішили із села | І тоді на поле бою поспішили із села | ||
| − | |||
Але всі були вже мертві, смерть зв'явила всіх взяла | Але всі були вже мертві, смерть зв'явила всіх взяла | ||
| − | |||
І поклонявшись над ними, понесли їх у село | І поклонявшись над ними, понесли їх у село | ||
| − | |||
І останки поховали, як зробити слід було | І останки поховали, як зробити слід було | ||
| − | |||
А невдовзі із граніту, люди пам'ятник звели | А невдовзі із граніту, люди пам'ятник звели | ||
| − | |||
Шанували вони чехів, що в селі в них полягли | Шанували вони чехів, що в селі в них полягли | ||
| − | |||
Час ішов, усе мінялось, поміняли і граніт | Час ішов, усе мінялось, поміняли і граніт | ||
| − | |||
Обеліск біля музею в квітах, туях вже стоїть | Обеліск біля музею в квітах, туях вже стоїть | ||
| − | |||
І щороку на дев’яте, перемоги славний день | І щороку на дев’яте, перемоги славний день | ||
| − | |||
Їдуть гості і солдати і співають всі пісень | Їдуть гості і солдати і співають всі пісень | ||
| − | |||
Грає музика в колонах, ветерани й учні йдуть | Грає музика в колонах, ветерани й учні йдуть | ||
| − | |||
До підніжжя обеліска живі квіти всі кладуть | До підніжжя обеліска живі квіти всі кладуть | ||
| − | |||
Так шанують в нас загиблих, пам'ятають у віках | Так шанують в нас загиблих, пам'ятають у віках | ||
| − | |||
Тих, хто щастя сьогодення нам виборював в боях | Тих, хто щастя сьогодення нам виборював в боях | ||
| − | + | </poem> | |
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
[[Категорія:Вчителі української мови та літератури Носівської школи № 1]] | [[Категорія:Вчителі української мови та літератури Носівської школи № 1]] | ||
[[Категорія:Люди Б]] | [[Категорія:Люди Б]] | ||
Версія за 07:29, 7 липня 2023
Тамара Андріївна Бережняк (дівоче прізвище Маслюк, народилася 20 квітня 1944 в селі Лемешівка Яготинського району Київської області) — працювала вчителькою української мови та літератури в Носівській середній школі № 1 з 1990 року.
Народилася в сім'ї службовців. По закінченню війни, батька перевели працювати зоотехніком в село Світанок Ніжинського району Чернігівської області. В селі Світанок, Тамара пішла у перший клас Щорської початкової школи. Продовжила здобувати освіту у Яхнівській 8-річці Монастирищенській середній школі Ічнянського району. Після школи вступила в Прилуцьке педучилище. По його закінченні одержала направлення на роботу у місто Дніпропетровськ, де вступила до Дніпропетровського державного університету на факультет укр.мова та література. Після закінчення університету, працювала вчителем укр.мови та літератури у Щорській 8-річній школі. В 1989 році, переїхала до міста Носівка Чернігівської області. З 1990 року, працювала працювала вчителькою укр.мови та літератури в Носівській середній школі №1. У 1994 році вийшла на пенсію.
Має двох синів - Бережняк Микола Павлович 1972 р.н, та Бережняк Юрій Павлович 1976 р.н.
Має трьох онуків - Бережняк Євгеній Миколайович 1993 р.н, Бережняк Юлія Юрівна 2001 р.н та Бережняк Максим Юрійович 2007 р.н.
Захоплення - написання авторських віршів.
Вірші
- Музей дружби (1987)
Є музей в селі Світанок, в очі він мені давно впадає
Про єднання двох народів Ось він що розповідає
Українці і словаки поріднились назавжди
Разом землю боронили від напасті та біди
На чернігівщину з Праги воювати подались
Гарні хлопці чорноброві, що трудилися колись
І життю вони раділи і кохатися хотіли
Воювати ти не хотіли, не хотіли довелось
О двадцятій у Прилуки друзі чехи прибули
Та на Ніжин по маршруту далі курс собі взяли
О півночі поїзд рушив, зник у темряві густій
Але мусив зупинитись, починався знову бій
Літаки мов зграя птахів із-за лісу потяглися
Розсипати смерть і горе вони знову узялись
Щось страшне тоді творилось у повітрі й на землі
Чувся стогін плач і зойки і текли річки крові
Хтось строчив із кулемета, хтось сусіда рятував
Хтось поранений смертельно, важко дихав і стогнав
І не можна підібрати влучних, поточних слів таких
Щоб правдиво змалювати всю картину мук людських
Відбомбившись чорні круки полетіли в інший край
Де іще життя буяло, золотився урожай
І тоді на поле бою поспішили із села
Але всі були вже мертві, смерть зв'явила всіх взяла
І поклонявшись над ними, понесли їх у село
І останки поховали, як зробити слід було
А невдовзі із граніту, люди пам'ятник звели
Шанували вони чехів, що в селі в них полягли
Час ішов, усе мінялось, поміняли і граніт
Обеліск біля музею в квітах, туях вже стоїть
І щороку на дев’яте, перемоги славний день
Їдуть гості і солдати і співають всі пісень
Грає музика в колонах, ветерани й учні йдуть
До підніжжя обеліска живі квіти всі кладуть
Так шанують в нас загиблих, пам'ятають у віках
Тих, хто щастя сьогодення нам виборював в боях
