Редагування Берегиня

'''Клуб «Берегиня»''', також '''любительське об'єднання «Берегиня»''' — діє при [[Публічна бібліотека Носівської міської ради|Публічній бібліотеці Носівської міської ради]].

Клуб створений в кінці 1990-х завдяки колишньому директору бібліотеки [[Давиденко Олександра Іванівна|Олександрі Давиденко]]. Станом на серпень 2020 вона є президентом клубу.

Тридцять жінок-пенсіонерок щомісяця збираються у читальному залі районної бібліотеки. 

Кожне засідання — повноцінне тематичне свято, головними героями на якому були відомі люди України: В. Лопата, П. Медвідь, Г. Власенко, інші. 

Учасники клубу беруть участь у організації презентації книг. Представники клубу знаходять нові твори місцевих авторів та книги письменників, вивчають їх й презентують. За період існування об’єднання «Берегиня» презентовано 47 творів.

Тут відбувалися презентації книг [[Буняк Іван Якович|Івана Буняка]] «[[Партизанська Носівщина]]», [[Андрієнко Микола Петрович|Миколи Андрієнка]] «[[Лисогори]]», [[Скрипець Микола Якович|Миколи Скрипця]] «[[Свічка в житі]]».

Виставки рукоділля, пропаганда і збереження традицій краю, ювілейні вечори з нагоди днів народження, зустрічі з кобзарем-лірником [[Нечепа Василь Григорович|Василем Нечепою]] і художниками [[Шкребель Григорій Павлович|Григорієм Шкребелем]] та М. Стратілатом, партизанами.

Берегині збирають факти з історії Носівщини, досліджують походження назв населених пунктів, вулиць, вивчають архівні матеріали. 

Центральна бібліотека висвітлила роботу берегинь у брошурі «[[Барви таланту і щедрість життя носівських берегинь]]».

== Берегині ==
:''Нарис берегині [[Фурса Надія Григорівна|Надії Фурси]] у книзі: {{СІН}}''

При районній бібліотеці вже майже 15 років працює клуб „Берегиня”, яким керує директор централізованої бібліотечної системи [[Давиденко Олександра Іванівна]]. Жінки – ветерани війни і праці, (їх 30 чоловік, середній вік 70 років), продовжують вести активний спосіб життя, вивчають і пропагують серед молоді культурну і просвітницьку спадщину рідного краю, проводять зустрічі із відомими в Україні земляками. Берегині – це люди різних професій, більшу частину яких становлять вчителі: [[Шовкун Марія Кирилівна|Шовкун М. К.]], Наказна Л. А., Сало Н. М., [[Солошенко Катерина Григорівна|Солошенко К. Г.]], [[Прищепа Катерина Олександрівна|Прищепа К. О.]], [[Гончар Марія Іванівна|Гончар М. І.]], Буняк Н. М., Побрусило В. Г.

Різні в них характери, уподобання, а спільне – небайдужість, колективізм, бажання бути потрібними. Вони поспішають до клубу, щоб на високому рівні підготувати виступи з краєзнавства чи літератури. Веселу хвилинку забезпечать сестри Шумська М. М. та Кононенко Г. М., а пісню організує вчитель музики Руденко А. К., яку підхоплять усі, бо чимало берегинь співають у [[Ветеранський хор Носівки|ветеранському хорі]]. Голова районної ветеранської організації [[Ляшенко Олександра Олександрівна|Ляшенко О. О.]] і голова Жіночої ради [[Кізенко Людмила Василівна|Кізенко Л. В.]] (це наші молоді берегині) допоможуть організувати поїздку по визначних місцях, зустріч із видатними людьми нашого краю.

Відвідує наш клуб науковець Дослідної станції Баклан Л. І., художниця з Адамівки Василенко Л. В., працівниці сільського господарства Лепель Г. І., Богомолова М. І., працівниці інших галузей господарства: Сорокіна Н. Г., Сітько Н. І., Кратко В. М., Філь Г. М., Ярошенко М. Н., Литвинчук Н. Я., Савченко Г. П.

Тут знаходять розраду і підтримку мати героя-афганця [[Пузін Віталій Миколайович|Пузіна Віталія]] (посмертно нагородженого орденом Леніна) – [[Пузіна Ніна Михайлівна|Ніна Михайлівна]], мати покійного ліквідатора чорнобильської катастрофи [[Овод Микола|Миколи Овода]] – [[Овод Ірина Йосипівна|Ірина Йосипівна]]. Кожна з берегинь втратила на життєвих дорогах когось із дорогих і близьких людей і тому збереження пам’яті – це наше основне завдання.

Відійшли вже в інший світ і наші берегині: Шульга О. Г., Юрченко О. Ф., Малиновська О. Д., Червяк Н. І., Шута Н. Є., Больбат В. П., Черевко О. Г. вічна їм пам’ять, вічний спокій.

Журналісти „[[Носівські вісті|Носівських вістей]]”, в тому числі берегиня Боженко Г. М., розповідаючи про роботу нашого клубу, пропагують серед земляків культурну і просвітницьку спадщину нашого краю, розповідають про зустрічі з відомими в Україні земляками. Наприклад, яку насолоду одержали берегині від зустрічі зі співаком-лірником [[Нечепа Василь Григорович|Василем Нечепою]]. Народний артист України, наш носівський Остап Вересай, він з концертами об’їздив всю Чернігівщину, Україну і далеке зарубіжжя. Його пісні розповідають про славне козацьке минуле Чернігівщини, знаменитих ватажків – Павла Полуботка, Якова Лизогуба, Мартина Небабу, Семена Палія. У піснях оживають героїчні і трагічні події Чорної Ради, велич і ганебне забуття останньої гетьманської столиці Батурина – все це минуле і сьогодення землі Сіверянської.

Василь Григорович – справжній козак і духом і гумором, і вдачею.

Високої похвали мистецтвознавців заслуговує творчість нашого земляка, жителя Макіївки, художника [[Стратілат Микола Іванович|Миколи Івановича Стратілата]]. Його альбом „Поезія в образах”, який увібрав 500 авторських шедеврів, - другий після виданого у Римі альбому „Храм і духовність”. Саме цей доробок багаторічної творчості видатного українського графіка, народного художника України презентували на засіданні „Берегині”. Ми дякували працелюбству, творчому натхненню, щедрому таланту Миколи Івановича, котрий прославив на увесь світ нашу Носівщину,Україну.

Були в гостях у „Берегині” ще два талановиті художники, жителі Червоних Партизан, що різними шляхами йшли до свого покликання.

[[Власенко Петро Михайлович|Петро Михайлович Власенко]] – талановитий педагог, котрий 25 років очолював Червонопартизанську середню школу №1, та [[Шкребель Григорій Павлович|Григорій Павлович Шкребель]] – полковник запасу закоханий у рідний край. Вийшовши на заслужений відпочинок, вони проявили себе як художники-пейзажисти. Носівчани неодноразово мали можливість милуватися красою їх полотен на виставках в Носівці, Ніжині, на Андріївському узвозі. Картини не лише милують зір, а й роблять нашу душу добрішою, щедрішою, красивішою. Про це і про захоплення їх творчістю берегині навперебій розповідали художникам при зустрічі.

Жодна книга, написана земляком, не проходить повз увагу берегинь. На презентацію книги [[Буняк Іван Якович|І. Я. Буняка]] „[[Партизанська Носівщина]]” з Києва приїхала розвідниця партизанського з’єднання „За Батьківщину”, кандидат технічних наук [[Данилко Галина Василівна|Галина Василівна Данилко]], яку ми прийняли в почесні берегині. Скільки було спогадів, скільки було перегорнуто сторінок Великої Вітчизняної війни! Пом’янули тих, хто загинув смерттю хоробрих, помер від ран, пропав безвісти.

Презентували всі чотири (по мірі написання) книги відомого літератора, літописця нашого партизанського краю [[Власенко Григорій Зіновійович|Г. З. Власенка]]: „[[Двокрилля]]” (спільно з [[Адаменко Микола Олексійович|М. Адаменком]]), „Від серця до серця”, „Під небом грозовим і чистим”, „Па’мять невгамовна”. Автор правдиво розкриває образи легендарних партизанських ватажків, котрими по праву пишається наш край: Героїв Радянського Союзу – Бовкуна І. М., Симоненка М. Д., комісара Стратилата М. І. та багатьох інших партизан.

У 2006 році побачили світ дві книги нашого славетного земляка-художника, автора сучасної української гривні [[Лопата Василь Іванович|В. І. Лопати]]: „Десь на дні мого серця” та її продовження – „Дорогу свою покажи мені, Господи”. Ці книги – сповіді його душі. Взявши за приклад своє життя, автор зумів підсумувати пройдений шлях цілого покоління. Просто, щиро, правдиво розповідає про обкрадене війною дитинство, незахищену юність. Всі берегині з того дитинства, тому на презентації книг кожен згадував і свою долю.

Щороку на День Перемоги приїжджає з Кривого Рогу, вклонитися могилі розстріляного фашистами батька, офіцер запасу [[Жмихов Віктор Олександрович|В. О. Жмихов]], котрий завжди заходить на засідання „Берегині”. Його трилогія – „Такая горькая память”, „[[Носівський вальс|Носовский вальс]]”, „Отдельный батальон” – хвилює своєю правдивістю, гіркотою сирітської долі. В оповіданні „141-й отдельный батальон” автор розповідає про нелегку службу в лавах Радянської Армії і участь носівської молоді в будівництві ракетних площадок Байконура.

У поминальний день з Києва в с. Червоні Партизани їхав поклонитися могилі матусі син – шановна людина, заслужений журналіст України, заступник головного редактора газети „Урядовий кур’єр”, – [[Медвідь Петро Іванович|Петро Іванович Медвідь]]. Але перед цим знайшов час завітати до районної бібліотеки на засідання клубу „Берегиня, де проходила презентація його книги „Мамина колиска”. Берегині дякували йому за синівську любов, за те, що знайшов і висловив у книзі ті слова, що живуть в душі кожної людини до своєї матері. Його мама – невтомна трудівниця зі своєю великою любов’ю до землі, що виростила 6 дітей і передала їм працелюбність у спадок. І хоч вона відійшла у Вічність, але ми знаємо, що наші мами живуть з нами повік.

Було дві зустрічі з поетами. Один з них – сумчанин, котрий живе в Києві, але йому сподобався наш край, де слова як перли нижуться в рядки. От і придбав собі дачу на Носівщині, спілкується з носівчанами. Це - [[Демиденко Олександр Степанович|Олександр Степанович Демиденко]] - автор багатьох нарисів, збірки віршів „На крилах лелек”, багато з яких покладено на музику. Ми з хвилюванням прослухали запис його нової пісні-реквієму „Голодомор”: 

<blockquote>
<poem>
„Голодомор,
Страшний голодомор – 
Опухли в горі й відчаї могили...”
</poem>
</blockquote>
Це багатогранний талант. Для берегинь він розкрився як чудовий актор, читець, співак. А вітання-експромти так і сипалися з його вуст. Присвятив він свій вірш і берегиням.

Другий поет-земляк, котрий в свій час відвідав „Берегиню” зі своєю збіркою віршів „В мелодіях рідного краю” – [[Ігнатенко Микола |Микола Ігнатенко]]. На жаль рано завершився його життєвий шлях. Тим більше пам’ять про нього живе в наших спогадах, в його віршах. Поезія дозрівала в ньому як оті пшеничні поля, що він обробляв, працюючи механізатором в рідній Держанівці. Написав оті сто віршів, що ввійшли до збірки, надрукував за власний кошт, роздарував друзям і знайомим. Його поезія наповнена любов’ю до Батьківщини, рідної Держанівки, розкішної природи свого поліського краю. По-справжньому хвилюють вірші, що передають синівську любов, а також інтимна лірика. Нехай пам’ять про поета зі світлим душевним настроєм своєї щедрої поетичної душі живе серед земляків.

Роботу нашого клубу підтримує держадміністрація, яка забезпечила поїздку берегинь в с. [[Козари]] до одного із найкращих музеїв району. Спалене фашистами у роки Великої Вітчизняної війни це село відродилося, дякуючи невтомній праці людей і голови колгоспу [[Харченко Борис Іванович|Бориса Івановича Харченка]]. Народний музей створено руками і серцем його дружини – бібліотекаря [[Харченко Лідія Федорівна|Лідії Федорівни]], котра на протязі 30 років збирала матеріали та експонати для музею, щоб донести до людей історію односельчан, їх успіхи, досягнення, пропустивши через свою душу їх радість і біль, трагедію війни і надію на краще майбутнє.

Також відвідали Качанівський дендропарк, познайомились із сторінками нашого минулого, прекрасною природою, де бродять тіні видатних наших предків. У величній залі палацу, прикрашеній портретами Т. Шевченка, М. Глінки звучали пісні „Думи мої, думи...”, „Гуде вітер вельми в полі” у виконанні носівських берегинь під акомпанемент однієї з них – учителя музики Руденко Антоніни Корніївни. Так ми доторкнулися душею до далекого і сокровенного.

Проводячи пошукову роботу, берегині встановили ім’я воїна, котрий загинув у 1943 році, визволяючи Носівку. Це [[Ганжа Анатолій|Анатолій Ганжа]] із м. Кролевець, що на Сумщині. Це стало можливим, дякуючи двом жінкам-колгоспницям – Телюк П. П. і Волівник І. Р., які поховали його і 40 років доглядали за могилою воїна, берегли память, доки і самі не пішли у Вічність у 1988 році. Тільки через 60 років приїхали вклонитись могилі два брати, сестра, племінники, які сердечно дякували носівчанам за збережену пам’ять. На кошти, зібрані берегинями, був виготовлений і встановлений пам’ятник воїну.

Вечори Пам’яті, літературні вечори, зустрічі з учасниками Великої Вітчизняної, з солдатськими вдовами, дітьми війни, афганцями, чорнобильцями – всі ці масові заходи проводились на засіданнях „Берегині”.

А ще ми відзначаємо ювілеї берегинь, зокрема, 80-річчя старости нашого клубу учасниці Великої Вітчизняної війни, вчительки-пенсіонерки [[Шовкун Марія Кирилівна|Шовкун М. К.]] Поздоровити її приходили колишні учні, посадовці, друзі-ветерани, учасники ветеранського хору, де вона співає. Було багато квітів, віршів, пісень від берегинь на адресу ювілярки. У 2010 році берегині відзначили 90-ліття Марії Кирилівни.

І ще один визначний ювілей святкували берегині – 70-річчя [[Реп'ях Станіслав Панасович|Станіслава Панасовича Реп'яха]], члена Спілки письменників України, голови обласної письменницької організації, пісняра, перекладача, гумориста. Радістю сяяли очі ювіляра, коли учні його рідної школи читали його вірші, співали пісні про рідне село. Зі словами вдячності до наставника звернулись редактор „Носівських вістей” [[Нестеренко Олексій Григорович|О. Г. Нестеренко]], письменник [[Власенко Григорій Зіновійович|Г. З. Власенко]]. Схвильований ювіляр був вдячний берегиням, котрі працюють так вже 15 років. «Тільки в колективі ми чогось варті» - сказав ювіляр.

Ми згодні з цим і намагаємось підтримувати одне одного в радості і в печалі. Якщо хтось відходить „за межу” – проведем в останню дорогу, скажем добре слово. Спасибі О. І. Давиденко, що вона згуртувала нас різних по віку, по характеру, по професії в колектив з одним критерієм – небайдужий ветеран, що любить людей, книгу, пісню.

Всі заходи в нашому клубі проходять в музичному супроводі працівників Будинку культури, музичної школи, а іноді з Ніжинського хору ветеранів приїжджають наші земляки – Олександр Байда, уродженець Мрина та Сергій Іващенко, уродженець Дослідної – чудовий дует співаків, які дарують нам безліч пісень. Все це наповнює змістом наше ветеранське життя.

[[Фурса Надія Григорівна|Надія Фурса]], берегиня.

== Жіночий клуб “Берегиня” – неформальний центр духовного відродження ==
: ''Стаття [[Давиденко Олександра Іванівна|Олександри Давиденко]] в збірнику «Библиотеки и развитие культуры в демократическом обществе: Материалы «круглого стола» библиотечных работников Черниговской (Украина), Брянской (РФ) и Гомельской (Беларусь) областей / Составитель Л.В. Феофилова. – Чернигов, 2005. – 56 с. [http://libkor.com.ua/php/editions_files/krugliy_stol.pdf Посилання]''

Світ книг зачаровує кожного, хто переступає поріг бібліотеки. Невеликий, але світлий і затишний читальний зал, багато зелені і квітів створюють чудові умови для відпочинку. Не дивно, що люблять тут збиратися всі, хто небайдужий до книги, для кого бібліотека – вікно у світ духовних цінностей. 

Саме тут вже 6 років щомісяця збираються члени клубу “Берегиня”. Це жінки, здебільшого пенсійного віку, яких зближують спільні інтереси, захоплення. Поряд з колишніми педагогами (їх більшість) завсідницями клубу стали ветерани культури, сфери побуту, медицини, поліграфії. “Берегиня” зріднила, згуртувала всіх родинним теплом, взаємною повагою і піклуванням. Девіз клубу: “Розділене горе – половина горя, розділена радість – подвійна радість”. 

Носівські берегині – прекрасні рукодільниці. Є чому повчитись у [[Шовкун Марія Кирилівна|Шовкун М. К.]], [[Сало Н .М.]], [[Бондаренко В]]. Свою любов до літератури, поезії натхненно передають подругам [[Наказна Лідія Андріївна|Лідія Андріївна Наказна]], [[Фурса Надія Григорівна|Надія Григорівна Фурса]], [[Шумська Марія|Марія Шумська.]] В прагненні жінок до джерел духовності і віри певну роль, без сумніву, відіграє Антоніна Корніївна Руденко, вона незмінний “хормейстер клубу”, адже любов до пісні – також об'єднує цих жінок. 

Всі берегині кохаються на народних традиціях і звичаях, їхні серця відкриті для добротворення і співпереживання, любові до родини і неньки-України. Взаємодопомога, душевне спілкування, цікаве дозвілля (крім засідань – ще й екскурсії, туристичні поїздки, зустрічі з митцями) – все це підтримує їх і додає сил до життя. Більшість берегинь одинокі люди і для них “Берегиня” – це родина, це святиня, це їхня друга молодість. 

Клуб – не лише центр спілкування інтелігенції. Ми передаємо духовні і краєзнавчі надбання молоді. Допомагає в цьому краєзнавчий фонд бібліотеки, такі видання як “[[Сторінки історії Носівщини]]” (видання “Бібліотеки українця”), збірка пісень місцевого композитора [[Козаченко Іван Васильович|І. Козаченка]] “[[Моя ти земле калинова]]”, бібліографічний посібник “[[Носівка і Носівщина]]” та ін. 

В програмі засідань – виступи місцевих поетів та презентації нових книг, виставки художніх творів народних умільців, самодіяльних і професійних художників-земляків. Свої вироби експонують і самі берегині, бо добре в'яжуть, вишивають, гаптують. Місцева самодіяльна кіностудія створила дві документальні стрічки: “[[Барви Носівського краю]]” та “[[Мереживо душі]]” – про народних майстринь-рукодільниць. 

Ведуть берегині і велику пошукову роботу. Дякуючи берегині-пенсіонерці, бібліотекарю за фахом, Надії Григорівні Фурсі, знайдено місце поховання майора [[Ганжа А. В.|А. В. Ганжі]], який загинув при звільненні Носівки. Була жінка, яка в лиху годину поховала його, а потім до останніх днів свого життя доглядала за могилою. Ця історія вразила і зворушила членів клубу жінок-ветеранів “Берегиня”; вони вирішили діяти. На власні кошти і благодійні пожертвування берегині до Дня Перемоги встановили пам'ятник полеглому воїнові. Потім приймали гостей з його рідного Кролевця, що на Сумщині, сестру і інших родичів. Згодом в Носівку приїхали брати Анатолій (по матері), Микола Михайлович Шкарупа та їхні діти. Неможливо передати, яким хвилюючим був цей момент для його рідних. Після багаторічних пошуків, коли на свої звернення до архівних установ отримували незмінну відповідь: “Пропав безвісти”, вони нарешті довідались про місце поховання і на власні очі могли пересвідчитись, що могила гарно впорядкована і ретельно доглянута стараннями тих же берегинь. 

Відзначаємо ювілеї улюблених письменників, поетів. Незабутньому авторові “Золотих кларнетів” П. Г. Тичині з нагоди 110 річниці від дня народження була присвячена літературна композиція “Схвильовані голосом великого українця”. Її провели працівники бібліотеки. Долучились до розмови і берегині Н. М. Сало, Н. Г. Фурса. Більшість із присутніх берегинь вперше відкрили для себе не “хрестоматійного”, а витонченого майстра ліричної і філософської поезії. За традицією вшановували іменинниць, а пісенне вітання їм дарував фольклорний ансамбль Будинку школяра “[[Поліське джерельце]]”. Приємний сюрприз своїм подругам по “Берегині” зробила [[Прокоп'єва Ганна Федорівна|Ганна Федорівна Прокоп'єва]], яка щедро поділилась з ними зібраним насінням овочевих культур. 

Одне із засідань було присвячене 80-річчю з дня народження відомого радянського композитора Григорія Пономаренка. Творчість композитора і через роки не втратила своєї популярності, принаймні серед старшого покоління. Його пісні виконували учасниці музшколи та РБК, а підспівували всі учасниці засідання. 

Ще одне засідання “Берегині” було присвячене презентації книги [[Ігнатенко Микола|Миколи Ігнатенка]] “[[У мелодіях рідного краю]]”. М. Ігнатенко народився в с. Держанівка в 1939 р., 35 років працював трактористом, комбайнером, шофером. В 1990 р. став інвалідом 2-ої групи. Вірші пише з 1994 р. Поезія Ігнатенка – це поезія рідного поля, рідного краю, рідної України, в його рядках пульсує гаряче, щире серце хлібороба, тому читається легко, пісні співаються вільно, просторо, мелодійно. На засіданні клубу був присутній автор, який читав свої вірші, берегині читали та аналізували його творчість і прийшли до висновку, що вірші Ігнатенка скромні, правдиві, прості, як селянська робота, біля якої й минули його університети. Але вони, як квіти, котрі вишиті на полотні земляками Ігнатенка і мають право на те, щоб притулитись до чийогось серця, схвилювати когось, бо вони милі, як ранкова росиця, немов ковточок води з криниці в спеку, пахучі, як повітря літом опівдні, а ще теплі, як материні долоні і пестощі коханої. На слова Миколи Ігнатенка подружжя Куклюків та Костюків виконали пісні. До речі, на його слова написано цілу низку пісень, зокрема, і чернігівськими композиторами Петром Зубом та Анатолієм Аржанніковим. 

З великим успіхом пройшла презентація книги Григорія Власенка та Миколи Адаменка (заслуженого працівника культури) “[[Двокрилля]]”. На засіданні були присутні автор книги Г. Власенко та дружина вже покійного Миколи Адаменка, Марія Адаменко. Берегині читали вірші з книги. Читав свою поезію Г. Власенко. [[Утва Любов|Любов Утва]] та Любов Костюк виконали пісню на слова М. Адаменка “Мамина сльоза”. Берегині прийшли до висновку, що книга наших земляків “Двокрилля” – це книга правди і болю, це документ нашого часу, бо в творах Г. Власенка і М. Адаменка минуле і сучасне України сплітається в радісну осанну степовій партизанській Носівщині і її працьовитим людям. 

На одному із засідань клубу відбулась презентація книги Івана Яковича Буняка (колишнього завідуючого районною бібліотекою) “Партизанська Носівщина”. Гостями клубу були ветерани партизанського руху. Зокрема, приїхала з Києва Галина Василівна Данилко – легендарна зв'язкова партизанського з'єднання “За Батьківщину”. Завітали на презентацію заступник голови райдержадміністрації В.М. Броварець, заступник голови районної ради В.Г. Сотниченко. Директор ЦБС розповіла про копітку подвижницьку працю автора, який “перелопатив” гори літератури, періодики, архівних матеріалів, вишукуючи спогади партизанів, підпільників, очевидців про героїчні, а часом і 43 трагічні сторінки партизанського з'єднання “За Батьківщину”. До розмови приєднались Г.В. Данилко, колишні партизанки Т. Мірошник, Г. Мазуренко, Ф. Супрун. Бібліотечні працівники ділились враженнями про те, що схвилювало, запам'яталось їм у книзі земляка і колеги. Присутні із задоволенням слухали пісні про партизанів у виконанні Любові Костюк. 

Цікавим було березневе засідання клубу, присвячене Шевченківським дням: книжкова виставка “Народився, щоб освятити Україну”, бібліографічний огляд літератури “Шевченко відомий і невідомий”. На запрошення берегинь завітав кобзарлірник Василь Нечепа. Працівники бібліотеки підготували чудову театралізовану композицію, яка розповідала про жінок у житті поета. Майстерно виконав роль Т. Шевченка працівник райдержадміністрації [[Шевченко Анатолій Михайлович|Анатолій Шевченко]]. Василь Нечепа співав пісні, які любив Т. Шевченко. Власні поезії, присвячені сину України, прочитав берегиням Олексій Нестеренко – редактор районної газети. Читали вірші Т. Шевченка учасниці клубу. 

У своїй роботі практикуємо виїзні заходи, побували в с. Козари де відвідали музей та бібліотеку. На тематичному вечорі “Дзвони пам'яті” зустрілися з жінками-ровесницями, які дивом вирвалися з пазурів смерті під час акції карателів по знищенню Козар. 

Побували берегині в Качанівці Ічнянського району, яка справила велике враження як в пізнавальному так і в естетичному плані. 

Одне із засідань "Берегині" присвятили подружжю [[Солошенко|Солошенків]], які відзначили золоте весілля. Берегиня [[Солошенко Катерина Григорівна|Катерина Григорівна]] спільно зі своїм чоловіком виростили, вивчили прийомного сина. Це був вечір-спогад (ведучі читали листи від сина, листівочки і записки від закоханих).І був коровай, і гільце, і були обручки, вручені представником ЗАГСу, і були побажання і весільні пісні, і, звичайно, дарунки молодим. 

Кожне засідання “Берегині” – це нова подія. Так було і того вересневого дня, коли свої дні народження відмічали ветерани педагогічної праці [[Шовкун Марія Кирилівна|Марія Кирилівна Шовкун]] та [[Прокоп'єва Галина Федорівна|Галина Федорівна Прокоп'єва]]. І назвали ми цю зустріч "Давно вже дзвоник відлунав, та серце в школу кличе". На долю обох цих чудових жінок випало тяжке випробування – війна. Так, у перші дні війни пішла добровольцем у діючу армію 18-річна Анечка Сацюк (Галина Прокоп'єва). Її шлях проліг до самого Берліна. Марія Кирилівна була зв'язковою у партизанському загоні. Так 44 склалось, що трудове життя обох вчителів було пов'язане з [[Носівська середня школа № 1|Носівською середньою школою № 1]]. Багато теплих слів сказано на адресу іменинниць від берегинь-колег. Привітати їх з днем народження прийшла директор школи-гімназії [[Сліпченко Любов Іванівна|Любов Сліпченко]]. Марію Кирилівну привітав голова ради ветеранів району [[Хоменко]], бо Марія Кирилівна в свої 80 – активна учасниця ветеранського хору, задає тон в роботі всієї ветеранської організації. А що може бути приємніше для вчительки як зустріч зі своїми учнями. Така нагода була, її прийшли привітати голова районної ради [[Журенко Анатолій Якимович|Анатолій Якимович Журенко]] та заступник голови райдержадміністрації [[Хахуда Микола Іванович|Микола Іванович Хахуда]]. Не без хвилювання згадували вони шкільні роки. Берегині отримали багато квітів, подарунків, а організатори свята вручили символічні нагороди: “Орденом історичної слави” нагороджено мудру наставницю всіх поколінь, зорю надії, історика за фахом, помічницю старости клубу “Берегиня” Марію Кирилівну Шовкун, “Орденом гарячого серця” – чарівну, добру, поважну берегиню Галину Федорівну Прокоп'єву. 

Практикуємо зустрічі з цікавими людьми. Такою була зустріч з Олександром Пчолою, людиною, яка знається на мінералах та володіє навиками нетрадиційної медицини, [[Гармаш Григорій Іванович|Григорієм Івановичем Гармашем]], колишнім редактором районної газети, який читав свої вірші та вірші своїх улюблених поетів, з працівниками пенсійного фонду – [[Романець Н. Ф.]] та відділу соціального забезпечення – [[Бутунець Л. М.]] Зустрічалися з [[Москалець Інна|Інною Москалець]] та [[Коваленко Валентина|Валентиною Коваленко]] — педагогами Носівської школи-гімназії, які читали вірші та виконували пісні під гітару – свої власні твори. 

Дякуючи берегиням, зав'язалось листування з письменницею [[Овод Валентина|Валентиною Овод]], яка народилася в Носівці, а живе і працює в Харкові, з народним артистом України В. Висовнем, з естрадним співаком, нашим земляком [[Свирид В|В. Свиридом]]. 

Щоразу наші зібрання неповторні і дуже цікаві. Так, на одному із засідань берегині приймали у себе видатного графіка і живописця, автора української гривні [[Лопата Василь Іванович|Василя Івановича Лопату]]. Декілька років тому матінка Василя Івановича переїхала в с. Козари. А де живе мама, там завжди найкраща сторона. Автор люб'язно згодився зустрітися з берегинями. 3устріч була неперевершеною. Презентувалась книга В. Лопати “[[На дні мого серця]]”, яка так збентежила берегинь. Ця болюча розповідь, написана в такій щирій любові до рідного села, бабусі, матері, друзів і сельчан, що читаючи її, затамовуєш подих, радієш і плачеш разом з автором. Повість проливає світло на всю мистецьку спадщину В. І. Лопати, допомагає зрозуміти його образи, ідеї, стиль і характер творчості. І все ж, найвища оцінка автору від берегинь: “Ми вражені Вашою мовою. Продовжуйте писати”. 3овсім не просто декілька годин поспіль слухати стільки чудових слів. Василь Іванович щиро подякував присутнім за теплоту. Час, як ніколи, цього дня нісся стрімко. Нікому не хотілось залишати затишного залу, обривати ниточку розмови, яка об'єднала усіх в єдине збуджене серце, по вінця наповнене радісним сяйвом. Однак ця мить прийшла. На згадку В. Лопата подарував бібліотеці 14 своїх книг. 

Лютневе засідання 2003 р. було присвячене Афганським подіям. На вогник-реквієм “Життя, обірване Афганом” запросили матір загиблого воїна [[Пузіна Ніна Михайлівна|Ніну Михайлівну Пузіну]], воїнаафганця [[Рупс Микола Якович|Миколу Рупса]] – голову районної спілки афганців, [[Мужченко Олександр|Олександра Мужченка]] та [[Заіка Віталій|Віталія Заіку]], щоб разом згадатипом'янути полеглих в тій війні односельчан [[Кулінич Анатолій|Анатолія Кулінича]], [[Давиденко Микола Григорович|Миколу Давиденка]], [[Міщенко Віталій|Віталія Міщенка]], [[Пузін Віталій|Віталія Пузіна]]. Не в силах стримати гірких сліз жодна берегиня, бо таким пекучим і важким був майже кожен епізод війни, згаданий Олександром Мужченком. Було багато поетичних присвят, які підготували працівники бібліотеки, і був поминальний обід, і був материнський наказ: “Нести правду молоді про ту страшну війну”. “Берегиня” в цей день поповнилась новими членами, ними стали мати афганця Пузіна Ніна Михайлівна та її подруга Сітько Наталія Іванівна. 

Травневе засідання берегині присвятили 80-річчю утворення Носівського району, презентуючи книгу “[[Завтра починається сьогодні]]”, яка вийшла у світ завдяки старанням райдержадміністрації. Вона представляє найкращі факти із історії сьогодення нашого краю. Цікаву краєзнавчу композицію підготував гурт “[[Краяни]]”, який діє при центральній бібліотеці. Вони розповіли про основні віхи історії Носівщини з часу згадки про місто, представили фото усіх героїв війни, розповіли про людей, які прославили свою малу Батьківщину високими досягненнями. 3 соціально-економічним станом краю ознайомила присутніх заступник голови районної ради [[Кізенко Людмила Василівна|Кізенко Л.В.]] Про літераторів і митців Носівщини розповіли працівники [[ЦБС]]. Тріо районного Будинку культури виконало пісні носівських композиторів і поетів. 

“Берегиня” – сивина на скронях в кожної завсідниці, осінь стукає у двері, а душа залишається молодою і прагне світлого, гарного, радісного. Саме з метою скрасити хоч трішки життя, не дати відчути самотність, подарувати спілкування і створений клуб “Берегиня”. Впевнена, що робота, яку проводить бібліотека, пробуджує в душах і серцях наших користувачів любов до книги, потяг до прекрасного.

== Посилання ==
* [http://arhizhkgnosadm.at.ua/blog/beregini_za_poklikannjam/2010-09-30-259 БЕРЕГИНІ ЗА ПОКЛИКАННЯМ] - 30 Вересня 2010 - "Носівські вісті"
* [https://chernigiv-trend.in.ua/uk/fullarticle-597-nosivska-centralna-biblioteka-oseredok-tvorchosti Носівська центральна бібліотека - осередок творчості] 13 березня, 2019

[[Категорія:Клуби]]
[[Категорія:Публічна бібліотека Носівської міської ради]]
[[Категорія:Краєзнавство]]