Редагування Потильчак Іван Іванович
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
| Поточна версія | Ваш текст | ||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Іван Потильчак.jpg|міні|Іван Потильчак]] | [[Файл:Іван Потильчак.jpg|міні|Іван Потильчак]] | ||
| − | '''Іван Іванович Потильчак''' (народився [[5 травня]] [[1960]] | + | '''Іван Іванович Потильчак''' (народився [[5 травня]] [[1960]]) — начальник [[Носівка (станція)|залізничної станції Носівка]]. |
| − | == | + | == До життєпису == |
Освіта вища, безпартійний. | Освіта вища, безпартійний. | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
== Станція Носівка. Єдина і неповторна == | == Станція Носівка. Єдина і неповторна == | ||
| Рядок 21: | Рядок 11: | ||
Вранішня ніжинська електричка плавно вколисує пасажирів. Одноманітні осінні пейзажі за вікнами не ваблять їхні дрімотні очі. Не додають їм жвавого блиску й станційні споруди, що одна за одною залишаються позаду. Бобрик, Заворичі, Бобровиця - вокзали лінійних станцій схожі, як брати-близнюки. Носівка - мета нашої подорожі - зовні теж мало чим відрізняється від них. | Вранішня ніжинська електричка плавно вколисує пасажирів. Одноманітні осінні пейзажі за вікнами не ваблять їхні дрімотні очі. Не додають їм жвавого блиску й станційні споруди, що одна за одною залишаються позаду. Бобрик, Заворичі, Бобровиця - вокзали лінійних станцій схожі, як брати-близнюки. Носівка - мета нашої подорожі - зовні теж мало чим відрізняється від них. | ||
| − | Та це для стороннього подорожного. А для Івана Потильчака | + | Та це для стороннього подорожного. А для Івана Потильчака - вона єдина і неповторна, його радість, його біль. Чи думав він тридцять років тому, що станція ця стане його долею на довгі-довгі часи? Навряд... |
Мабуть, ми приїхали не зовсім у доречний час, бо начальника станції застали не у власному кабінеті, а на посту чергового. Він якраз за необхідністю заміщав колегу. Така ситуація дещо засмутила нас, адже перешкоджала спілкуванню. Й водночас, порадувала, бо надавала можливість побачити залізничника у всій професійній красі. Впевнено і чітко відповідав він на дзвінки, давав розпорядження колегам, робив оголошення по гучномовцю. Його професійну майстерність та досвід було видно неозброєним оком. | Мабуть, ми приїхали не зовсім у доречний час, бо начальника станції застали не у власному кабінеті, а на посту чергового. Він якраз за необхідністю заміщав колегу. Така ситуація дещо засмутила нас, адже перешкоджала спілкуванню. Й водночас, порадувала, бо надавала можливість побачити залізничника у всій професійній красі. Впевнено і чітко відповідав він на дзвінки, давав розпорядження колегам, робив оголошення по гучномовцю. Його професійну майстерність та досвід було видно неозброєним оком. | ||
| Рядок 38: | Рядок 28: | ||
Тогочасний начальник ст. Ніжин Володимир Муравський звернув увагу на кмітливого й сумлінного юнака, через рік запропонував йому посаду начальника вантажного двору. Й рекомендував кандидатуру свого підлеглого начальнику відділу перевезень Київського відділку Миколі Степурі й начальнику відділку Леоніду Желєзняку на посаду начальника ст. Носівка. Микола Федорович і Леонід Леонідович дали «добро», й лінійна станція 3-го класу Носівка отримала нового молодого керівника. | Тогочасний начальник ст. Ніжин Володимир Муравський звернув увагу на кмітливого й сумлінного юнака, через рік запропонував йому посаду начальника вантажного двору. Й рекомендував кандидатуру свого підлеглого начальнику відділу перевезень Київського відділку Миколі Степурі й начальнику відділку Леоніду Желєзняку на посаду начальника ст. Носівка. Микола Федорович і Леонід Леонідович дали «добро», й лінійна станція 3-го класу Носівка отримала нового молодого керівника. | ||
| − | + | - Зізнаюся, було страшнувато заступати на цю посаду, - каже Іван Іванович. - Тоді станція була не такою. Колектив налічував майже п’ять десятків працівників. Обсяги робіт теж були вагомі: вантажилось до 20, вивантажувалось понад 30 вагонів у середньому щодоби. Два десятки підприємств були надійними клієнтами залізниці. | |
Спочатку було дуже важко, не вистачало знань, досвіду. Та недаремно залізничники славляться взаємодопомогою. Іван Іванович вдячний тодішнім колегам, які підставили йому плече підтримки: черговим по станції фронтовику А. Щербині, М. Філю, Л. Тоцькій. | Спочатку було дуже важко, не вистачало знань, досвіду. Та недаремно залізничники славляться взаємодопомогою. Іван Іванович вдячний тодішнім колегам, які підставили йому плече підтримки: черговим по станції фронтовику А. Щербині, М. Філю, Л. Тоцькій. | ||
| − | + | - Багато доброго успадкував я від них і не лише в професійному плані. Душевність, турботливість, справедливість - ось які риси були притаманні моїм колегам. На жаль, таких людей зараз не часто зустрінеш, - зауважує Іван Іванович. - А молодим залізничникам цього ох як не вистачає!... | |
| − | З роками приходив досвід. З досвідом - впевненість у власних силах. Без відриву від виробництва Іван Іванович закінчив Харківську академію транспорту. Сталися зміни й в особистому житті. Його суджена - теж залізничниця. | + | З роками приходив досвід. З досвідом - впевненість у власних силах. Без відриву від виробництва Іван Іванович закінчив Харківську академію транспорту. Сталися зміни й в особистому житті. Його суджена - теж залізничниця. Валентина Миколаївна наразі працює прийомоздавачем вантажів на ст. Бобровиця. |
Кризові дев’яності боляче вдарили по колективу станції. Різко зменшились обсяги вантажної роботи, більше ніж удвічі скоротилася чисельність штату, з 3-ої на 4-ту понизилась класність станції. | Кризові дев’яності боляче вдарили по колективу станції. Різко зменшились обсяги вантажної роботи, більше ніж удвічі скоротилася чисельність штату, з 3-ої на 4-ту понизилась класність станції. | ||
| − | + | - Та ці негаразди, слава Богу, позаду. Наразі на нестачу вантажної роботи гріх скаржитись. Ділова активність наших партнерів сприяє її зростанню. Взяти хоча б місцеве хлібоприймальне підприємство. Це потужна приватна агрофірма, яка капітально відремонтувала власну під’їзну колію, має власний маневровий тепловоз ТГМ-2. Завдяки їй з початку року навантажено майже 900 вагонів, а вивантажено ще більше. Пожвавили економічну активність інші клієнти, скажімо, цукровий завод, райавтодор тощо. Так що в майбутнє дивимось з оптимізмом. | |
| − | + | Штат станції зараз невеликий: двадцять працівників. Усі люди сумлінні, відповідальні, на яких можна цілком покластися. В колективі поважають таких досвідчених працівників, як чергова по станції Лідія Тоцька, вантажний касир Альона Бублик, квитковий касир Ніна Білобловська, станційний працівник Тетяна Воронка. | |
| − | |||
Залізниця цінує таких фахівців, як Іван Потильчак. За свою діяльність його було відзначено почесними грамотами Південно-Західної залізниці й Укрзалізниці. А нещодавно удостоєно найвищої галузевої нагороди - знака Почесний залізничник. | Залізниця цінує таких фахівців, як Іван Потильчак. За свою діяльність його було відзначено почесними грамотами Південно-Західної залізниці й Укрзалізниці. А нещодавно удостоєно найвищої галузевої нагороди - знака Почесний залізничник. | ||
| Рядок 61: | Рядок 50: | ||
Анатолій РОМАНОВ, Фото Віталія НОСАЧА | Анатолій РОМАНОВ, Фото Віталія НОСАЧА | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
[[Категорія:Начальники станції Носівка]] | [[Категорія:Начальники станції Носівка]] | ||
| − | |||
[[Категорія:Люди П]] | [[Категорія:Люди П]] | ||
