Редагування Володьководівицька сільська лікарська амбулаторія
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
| Поточна версія | Ваш текст | ||
| Рядок 52: | Рядок 52: | ||
:''100-річна амбулаторія'' | :''100-річна амбулаторія'' | ||
| − | З 1920 року і донині амбулаторія знаходиться у садибі [[Романченко Іван Мартинович|Івана Мартиновича Романченка]], яка була націоналізована у 1923 році. Амбулаторією на той час завідує лікар [[Сидорець]], а дільниця складається із 17,5 тисяч жителів Дівиці, Данини, Шатури, хутора Сулак та Степного. 20 травня 1923 року заклад очолила перша у селі жінка-медик [[Виноградова Надія|Надія Виноградова]]. У 1937 році амбулаторія отримала статус лікарні, де в добудованому приміщенні почав функціонувати стаціонар на 20 ліжкомісць. У 1939 році відкрився пологовий будинок. Перед війною лікарню очолював лікар [[Ворона]], а після смерті останнього – [[Славіна]]. Під час війни лікарня працювала періодично, а завідував нею житель нашого села [[Ілляш Федір|Федір Ілляш]]. Хоч була у нього лише середня освіта, та на своїй справі розумівся відмінно, бо мав великий практичний досвід. Після звільнення села 15 вересня 1943 року від окупантів його звинуватили у співпраці з нацистами, оскільки по медичну допомогу зверталися як місцеві жителі, так і окупаційна влада. У кінці вересня 1943 року почала роботу лікарня, яку в січні 1944 року очолила [[Кольчинська Ганна|Ганна Кольчинська]]. При лікарні був гектар городу та 10 гектарів у полі біля [[Лащиха|Лащихи]]. Персонал, за допомогою одного коня, сам обробляв цю землю для потреб хворих, які перебували на стаціонарному лікуванні. У 1960-х роках працює лікарня на 25 ліжок та три фельдшерсько-акушерських пункти. Хворих обслуговують 28 медпрацівників. У 1968 році відкрили пологовий будинок. Кожен із керівників цього закладу обов'язково вносив щось своє не тільки в лікувальний процес, а й у покращення умов. Скажімо, у 1979 році під час завідування [[Лазар Ірина|Ірини Лазар]] на території лікарні були висаджені ялинки. Стараннями [[Сардак Іван|Івана Сардака]] при медустанові з'явилися дві карети швидкої допомоги, лабораторія, фіз- та рентген-кабінети, а персонал зріс до 42-х працівників. Був висаджений яблуневий сад. Посильну допомогу продуктами і пальним надавали колгоспи [[Колгосп імені Куйбишева|імені Куйбишева]] та [[Колгосп імені Крапив'янського|Крапив'янського]]. На початку 1980-х років з ініціативи голови | + | З 1920 року і донині амбулаторія знаходиться у садибі [[Романченко Іван Мартинович|Івана Мартиновича Романченка]], яка була націоналізована у 1923 році. Амбулаторією на той час завідує лікар [[Сидорець]], а дільниця складається із 17,5 тисяч жителів Дівиці, Данини, Шатури, хутора Сулак та Степного. 20 травня 1923 року заклад очолила перша у селі жінка-медик [[Виноградова Надія|Надія Виноградова]]. У 1937 році амбулаторія отримала статус лікарні, де в добудованому приміщенні почав функціонувати стаціонар на 20 ліжкомісць. У 1939 році відкрився пологовий будинок. Перед війною лікарню очолював лікар [[Ворона]], а після смерті останнього – [[Славіна]]. Під час війни лікарня працювала періодично, а завідував нею житель нашого села [[Ілляш Федір|Федір Ілляш]]. Хоч була у нього лише середня освіта, та на своїй справі розумівся відмінно, бо мав великий практичний досвід. Після звільнення села 15 вересня 1943 року від окупантів його звинуватили у співпраці з нацистами, оскільки по медичну допомогу зверталися як місцеві жителі, так і окупаційна влада. У кінці вересня 1943 року почала роботу лікарня, яку в січні 1944 року очолила [[Кольчинська Ганна|Ганна Кольчинська]]. При лікарні був гектар городу та 10 гектарів у полі біля [[Лащиха|Лащихи]]. Персонал, за допомогою одного коня, сам обробляв цю землю для потреб хворих, які перебували на стаціонарному лікуванні. У 1960-х роках працює лікарня на 25 ліжок та три фельдшерсько-акушерських пункти. Хворих обслуговують 28 медпрацівників. У 1968 році відкрили пологовий будинок. Кожен із керівників цього закладу обов'язково вносив щось своє не тільки в лікувальний процес, а й у покращення умов. Скажімо, у 1979 році під час завідування [[Лазар Ірина|Ірини Лазар]] на території лікарні були висаджені ялинки. Стараннями [[Сардак Іван|Івана Сардака]] при медустанові з'явилися дві карети швидкої допомоги, лабораторія, фіз- та рентген-кабінети, а персонал зріс до 42-х працівників. Був висаджений яблуневий сад. Посильну допомогу продуктами і пальним надавали колгоспи [[Колгосп імені Куйбишева|імені Куйбишева]] та [[Колгосп імені Крапив'янського|Крапив'янського]]. На початку 1980-х років з ініціативи голови колосу [[Циганок Василь|Василя Циганка]] розпочалося будівництво двоповерхової споруди лікарні, яке так і не було завершено. Нині в цій недобудові вже ростуть дерева…». |
[[File:Володькова Дівиця, недобудоване приміщення лікарні.jpg|800px]] | [[File:Володькова Дівиця, недобудоване приміщення лікарні.jpg|800px]] | ||
| Рядок 64: | Рядок 64: | ||
[[File:Володькова Дівиця, сучасне приміщення амбулаторії.jpg|800px]] | [[File:Володькова Дівиця, сучасне приміщення амбулаторії.jpg|800px]] | ||
| − | + | Сучасне приміщення, де незабаром функціонуватиме амбулаторія | |
«Мене дуже непокоїть доля цієї будівлі… Не одне покоління тут народилося, лікувалося, – продовжує краєзнавець. – Наша амбулаторія все життя славилася і славиться лікарями-професіоналами. 35 останніх років медзаклад очолює [[Скрипа Дмитро Дмитрович|Дмитро Скрипа]]. Дмитру Дмитровичу та ще одному сімейному лікарю [[Рудюк Юрій|Юрію Рудюку]] довіряє народ. Це – люди своєї справи. Звісно, їм буде краще працювати у комфортних умовах, але ж це приміщення – пам'ятка, яка заслуговує уваги, яка має неабияку історичну цінність…». | «Мене дуже непокоїть доля цієї будівлі… Не одне покоління тут народилося, лікувалося, – продовжує краєзнавець. – Наша амбулаторія все життя славилася і славиться лікарями-професіоналами. 35 останніх років медзаклад очолює [[Скрипа Дмитро Дмитрович|Дмитро Скрипа]]. Дмитру Дмитровичу та ще одному сімейному лікарю [[Рудюк Юрій|Юрію Рудюку]] довіряє народ. Це – люди своєї справи. Звісно, їм буде краще працювати у комфортних умовах, але ж це приміщення – пам'ятка, яка заслуговує уваги, яка має неабияку історичну цінність…». | ||
