| Поточна версія |
Ваш текст |
| Рядок 184: |
Рядок 184: |
| | Ось і горе завернуло хатину край села | | Ось і горе завернуло хатину край села |
| | Сумну звістку-похоронку туди пошта принесла | | Сумну звістку-похоронку туди пошта принесла |
| − | Ганна Власівна читала папірець отой сумний | + | Ганна Василівна читала папірець отой сумний |
| | І ридала й проклинала ворогів в осиній рій | | І ридала й проклинала ворогів в осиній рій |
| | Сподівалася на краще, виглядала соколів | | Сподівалася на краще, виглядала соколів |
| Рядок 541: |
Рядок 541: |
| | Про справжнього чоловіка кожна жінка мріє | | Про справжнього чоловіка кожна жінка мріє |
| | Бо за справжнім чоловіком жінка молодіє | | Бо за справжнім чоловіком жінка молодіє |
| − |
| |
| − | ;:Україні (2014)
| |
| − |
| |
| − | Про Київ наш рідний говорить весь світ
| |
| − | Душею за нас вболіває
| |
| − | За нашу свободу святу,
| |
| − | Радіє та щиро вітає
| |
| − | Народ український, народ – богатир,
| |
| − | Стояв на Майдані не дарма
| |
| − | І от нарешті злочинцям прийшла,
| |
| − | Страшна божа карма
| |
| − | За сотню, яка полягала,
| |
| − | За гідних синів України
| |
| − | Які боронили здобутки свої,
| |
| − | Стояли на смерть до загину
| |
| − | Пліч – опліч, народ захисник,
| |
| − | Повстав проти спільного лиха
| |
| − | Він хоче, щоб щастя прийшло у наш дім
| |
| − | Щоб мир був у нас, щоб завжди було тихо
| |
| − | Сьогодні доречно згадати Сосюру,
| |
| − | Який прославляв Україну
| |
| − | Звертаюсь і я до звичайних людей:
| |
| − | «Любіть, захищайте свою Україну».
| |
| − |
| |
| − | ;:Про життя (2020)
| |
| − |
| |
| − | Як вірно і, як мудро
| |
| − | Все створено в житті
| |
| − | Кохання та одруження
| |
| − | Першочергові на меті
| |
| − | Дітей поява теж важлива
| |
| − | Щоб не дай, Боже, світ не зник,
| |
| − | Щоб піклуватися про кого,
| |
| − | Щоб в старості хтось доглядав
| |
| − | Та немічному, хворому
| |
| − | Кухоль води подав
| |
| − | Щоб, як годиться, син чи дочка
| |
| − | Похоронили по - людськи
| |
| − | І щоб стежина до могилки
| |
| − | Не загубилась бур'янах,
| |
| − | Щоб пам'ятали батька й матір
| |
| − | І спілкувались з ними в снах
| |
| − | Цього навчати слід дітей
| |
| − | І бути прикладом для них
| |
| − | Наших нащадків рідних,
| |
| − | Найкращих, дорогих
| |
| − |
| |
| − | ;:Літак «Мрія» (2023)
| |
| − |
| |
| − | Скільки людей талановитих,
| |
| − | Нам війна відкрила
| |
| − | Наприклад, дівчина із інвалідністю,
| |
| − | Літака «Мрія» макет зробила
| |
| − | Навіть досвідчені людині,
| |
| − | Збагнути не вдається
| |
| − | Межі розуму людського,
| |
| − | Який талант зветься
| |
| − | Ця сильна духом жінка,
| |
| − | Виклик життю зробила
| |
| − | Своїм творінням унікальним,
| |
| − | Весь світ покорила
| |
| − | Я обожнюю її
| |
| − | Як по - сестру і українку
| |
| − | Горджуся нею, і вітаю
| |
| − | Щастя великого земного,
| |
| − | Перемоги над ворогом бажаю
| |
| − |
| |
| − | ;:Про війну (2023)
| |
| − |
| |
| − | Довготривала й ненависна
| |
| − | Кровопролитна і страшна
| |
| − | Війна прийшла до нас раптово
| |
| − | Страждання і смерть нам принесла
| |
| − | За що? за що нам таке горе?
| |
| − | Чому нас знищують давно?
| |
| − | Чому у нас голодомори?
| |
| − | Чому нам щастя не дано?
| |
| − | За що достойних трударів карали?
| |
| − | Чому в них землю забирали?
| |
| − | Чому в Сибір їх відправляли?
| |
| − | І куркулями нарікали?
| |
| − | Цвіт нації: кращих синів і дочок
| |
| − | У тюрмах тримали
| |
| − | Їх били, катували
| |
| − | І передчасно життя позбавляли
| |
| − | Спочатку сталін,потім путін
| |
| − | Терор продовжує й тепер
| |
| − | Грабує і гвалтує
| |
| − | Розстрілює і шантажує
| |
| − | І все це так нас згуртувало
| |
| − | В єдину силу об'єднало
| |
| − | І всі у нас донатять
| |
| − | І всі на ЗСУ працюють
| |
| − | рашистам спати не дають
| |
| − | І цим весь світ дивуюсь
| |
| − | Наші друзі - це Євросоюз НАТО,
| |
| − | Нам вони допомагають
| |
| − | Перемогу над росією
| |
| − | Разом з нами наближають
| |
| − |
| |
| − | ;:Про долю України (2018)
| |
| − |
| |
| − | Україно, моя ненько
| |
| − | За твою долю нещасливу, в мене болить серденько
| |
| − | Хто тебе не шматув, гнобив, синів і дочок викрадав
| |
| − | Султаном в рабство продавав
| |
| − | На багаті твої землі і народ трудолюбивий
| |
| − | Йшли монголи і поляки, і турецькі посіпаки
| |
| − | А росія ближній ворог, перейшла всі межі
| |
| − | Бо в ній народ страждальний, голодом морила
| |
| − | Та знищити всіх нас, їм було не сила
| |
| − | Мазепа і Хмельницький, Чорновіл і Шеремет
| |
| − | Окраса нації, герої, сини землі своєї
| |
| − | Про волю мріяли завжди і передчасно згинули за неї
| |
| − | Все витерпіли українці, і голод і другу світову війну
| |
| − | То ж маємо в родині майже в кожній, похоронку - вість сумну
| |
| − | А як глумились комуняки над тими хто трудився
| |
| − | Вони в них землю забирали, та ще й в заслання відправляли
| |
| − | В довгій дорозі на Сибір, діти й старенькі помирали
| |
| − | Морально і фізично, народ наш так карали
| |
| − | Патріотів наших, росія зовсім не сприймала
| |
| − | Письменників, українців, на Соловки засилала
| |
| − | Там воно тяжко працювали, і в ізоляції були
| |
| − | Більшість із них, таку неволю не витримали, не змогли
| |
| − | Пройшли роки, життя триває
| |
| − | На жаль в країні нашій, покращення немає
| |
| − | Яке жахіття пережити усім нам прийшлося
| |
| − | Коли із Сотнею Небесною прощатись довелося
| |
| − | От і гинуть хлопці мужні, тут у нас на Сході
| |
| − | Вже мироточать образи, щоб ми війні сказали годі
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | ;:Невигадана історія (2018)
| |
| − |
| |
| − | До лікарні завітала незвичайна пара
| |
| − | Вона висока і вродила, а він немов примара
| |
| − | Несимпатичний, невисокий, ще й лисина у нього
| |
| − | Вони зовсім не пасували один одному й Богу
| |
| − | Оглянувши пацієнтку лікар запитала:
| |
| − | «Хто це вас під кабінетом вже давно чекає?
| |
| − | Терпеливо, спокійненько сидить виглядає?»
| |
| − | «Це коханий чоловік приїхав зі мною
| |
| − | Половинка це моя, з добрим серцем героя
| |
| − | Мову на сповіді красуня душу відкривала
| |
| − | Кудись линула в думках, то знов затихала
| |
| − | «Після ВУЗу зоотехнік прибув до нашого села
| |
| − | Не мав де жити, тож квартирантом мати до себе і взяла
| |
| − | Кімнати наші були поруч, його я бачила щодня
| |
| − | Він харчувався разом з нами, жили ми як одна сім'я
| |
| − | Він допомагав нам на кухні, на городі, підлогу мити
| |
| − | Завжди ласкавий, добрий, любив тварин та квіти
| |
| − | Його любили всі в селі, дорослі і діти
| |
| − | І я по вуха закохалась, жила і дихала я ним
| |
| − | Для мене став він принцом,
| |
| − | За ним пішла б у вогонь і дим
| |
| − | І передчасно сталося те, чого ми не чекали
| |
| − | За покликом серця коханцями ми стали
| |
| − | Мій живіт, почав більшати щодня
| |
| − | Мати, звісно була в шоці, я налякане ягня
| |
| − | Але напруження велике і ще попереду було
| |
| − | Неповнолітня із дорослим, про це усе село гуло
| |
| − | Мене вагітність перервати в лікарню забрали
| |
| − | На другому поверсі під замком тримали
| |
| − | Через балкон по простирадлу, з полону звільнилась
| |
| − | І за майбутнє немовля Богу помолилась
| |
| − | Місцева влада у конторі довго говорила
| |
| − | І винуватця цих подій з роботи звільнила
| |
| − | Та ще й вимагала віддати до суду
| |
| − | Щоб не допускати серед дітей блуду
| |
| − | Звести рахунки із життям наважився хлопчина
| |
| − | Пішов повіситись на фермі, на те була причина
| |
| − | На щастя, сторож тут проходив
| |
| − | Хлопця від смерті врятував
| |
| − | І по – батьківські і по – людському
| |
| − | Тоді йому поспівчував
| |
| − | До батьків моїх прийшов коханий проситись
| |
| − | І сказав, що хоче зі мною одружитись
| |
| − | От на місця свої тепер усе нарешті стало
| |
| − | І ми весілля як годиться, зразу ж відгуляли
| |
| − | А згодом, доня у нас народилась
| |
| − | В сім’ї всі радіють, аж очі засвітились
| |
| − | На роботі поновили молодого тата
| |
| − | Сміхом і радістю наповнилась батьківськая хата
| |
| − | На зовнішність чоловіка уваги зовсім не звертаю
| |
| − | За його внутрішню красу люблю і поважаю
| |
| − |
| |
| − | ;:Весна Прийшла (2023)
| |
| − |
| |
| − | Із вирію на Батьківщину
| |
| − | Летять – летять, лелеки
| |
| − | І соловейки співаки
| |
| − | І вісники – весни шпаки
| |
| − | У ліс на відпочинок
| |
| − | Люди поспішають
| |
| − | По милуватися природою
| |
| − | Старі й малі бажають
| |
| − | Пташиний спів бринить в повітрі
| |
| − | І душу радує мою
| |
| − | Весняні квіти – певоцвіти
| |
| − | Я дітям рвати не даю
| |
| − | Вони занесені в «Червону книгу».
| |
| − | Їх слід оберігати
| |
| − | Про рідну землю і її красу
| |
| − | Щоденно і постійно дбати
| |
| − | Яке життя земне красиве
| |
| − | Природа нас чарує
| |
| − | Ми дбаємо і про тваринний світ
| |
| − | Це радість нам несе
| |
| − | І від самотності рятує.
| |
| − |
| |
| − | ;:Тарас Шевченко (2023)
| |
| − |
| |
| − | Т. Шевченко – наш поет,
| |
| − | Якого знає цілий світ,
| |
| − | Про його долю нещасливу
| |
| − | Про геніальний «Заповіт».
| |
| − | Про це писав він на папері,
| |
| − | Писав і малював.
| |
| − | У майбутньому кріпацький хлопчик,
| |
| − | Поетом Справжнім став.
| |
| − | Впливові люди, Шевченка знали.
| |
| − | За нього вболівали.
| |
| − | З кріпацтва викупили,
| |
| − | Волю дарували.
| |
| − | І щодня на сторінках газет,
| |
| − | Слово поета лунало.
| |
| − | Боротися з насильством,
| |
| − | Людей закликало.
| |
| − | Серія автопортретів
| |
| − | Художника Шевченка,
| |
| − | У відвідувачів увагу викликала.
| |
| − | Про бунтарську вдачу автора,
| |
| − | Свідчила – розповідала
| |
| − | В поемі «Сон» наш корифей,
| |
| − | Царя не побоявся.
| |
| − | Його засуджував, критикував,
| |
| − | З дружини насміхався.
| |
| − | За це в степи казахські,
| |
| − | На далеку чужину.
| |
| − | На десять років і заслали
| |
| − | Незвичайну, обдаровану людину.
| |
| − | Він у неволі незкорився.
| |
| − | Продовжив бути на вістрі життя.
| |
| − | Таких, як наш Шевченко одиниці.
| |
| − | А його пам'ятник прикраса Києва Столиці.
| |
| − | Слова провидця перемоги,
| |
| − | Ми як молитву, виголошуєм щодня.
| |
| − | «Борітеся, поборете».
| |
| − | Стало кредом нашого буття.
| |
| | | | |
| | </poem> | | </poem> |
| | [[Категорія:Вчителі української мови та літератури Носівської школи № 1]] | | [[Категорія:Вчителі української мови та літератури Носівської школи № 1]] |
| | [[Категорія:Люди Б]] | | [[Категорія:Люди Б]] |
