Стефан (Проценко)
.jpg)
Стефан (в миру Степан Максимович Проценко) (народився 2 серпня 1885 помер 6 листопада 1960) – митрополит Харківський і Богодухівський, єпископ Чернігівський і Носівський, настоятель Свято-Троїцької церкви в Носівці в 1922-1936. Один із визначних архіпастирів РПЦ перших повоєнних десятиліть XX ст. Народився в с. Паліївка Ямпільського повіту Чернігівської губернії (нині Сумська область).
Митрополит Стефан[ред. | ред. код]
- Нарис у книзі: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.
Митрополит Стефан ( в миру Степан Максимович Проценко) народився 02.08.1885 р. в с. Паліївка Ямпільського повіту Чернігівської губернії в сім’ї сільського вчителя. Провчившись три курси в Київській Духовній академії Степан Проценко в 1918 р. вступив до Ніжинського історико-археологічного інституту і в 1922 р. закінчив історичний відділ.
Розпочавши працювати вчителем, зрозумів, що це не його стезя і 5 березня 1922 року Степан Проценко був введений в сан священика і призначений настоятелем Свято-Троїцької церкви села Носівки. 24 листопада 1922 року – введений в сан архімандрита. 26 серпня 1926 р. митрополитом Нижегородським Сергієм в Нижньому Новгороді архієпископ Стефан хіротонізований на єпископа Козелецького, вікарія Чернігівської єпархії. Кафедральним собором єпископа Козелецького Стефана залишався Свято-Троїцький храм Носівки. В 1934 р. преосвященник Стефан призначений єпископом Чернігівським і Носівським.
1920-30 роки були для Руської Православної Церкви одними з найтяжчих в історії. За 1933-36 рр. кількість храмів Чернігівської єпархії скоротилася із 300 до 48. Після закриття в 1936 р. Свято-Троїцького собору, владика Стефан, разом з головою церковної ради, їздив до Києва на прийом до Центрального виконавчого комітету УРСР з проханням про відкриття храму, але даремно.
23 липня 1936 р. єпископа Стефана заарештували і 2 червня 1937 особливою нарадою при НКВС СРСР, без оголошення статті звинувачення, засудили до п'яти років позбавлення волі за звинуваченням у керівництві нелегальною неіснуючою контрреволюційною організацією церковників. Майже шість років знаходився в ув'язненні в Красноярському виправному трудовому таборі і був звільнений в 1942 році.
З 24.05.1944 р. – архієпископ Полтавський і Кременчуцький. 05.06.1945 р. архієпископ Стефан переміщений на Харківську кафедру. З його благословення почалася реставрація Свято-Благовіщенського собору в Харкові в 1950 р. 12.02.1959 року Указом Святійшого Патріарха Московського і всія Русі Алексія I архієпископ Харківський і Богодухівський Стефан зведений в сан митрополита.
Один із визначних архіпастирів Руської Православної Церкви перших повоєнних десятиліть XX століття упокоївся 06.11.1960 року.
Протодиякон Максим Талалай, завідуючий Церковно-історичним музеєм Харківської єпархії.
